?

Log in

Previous Entry | Next Entry

Нарешті я ступила на стезю тренування перед кінною експедицією. Тренування те було зовсім мікро, але, в той же час, цього мікро-досвіду вистачило мені для того, аби зробити ряд висновків.
Отже, простенький маршрут на 12 км. Я у сідлі з Северином, а Ярослав із моєю мамою, за спиною якої кінні походи по Кавказу.
12 км ми  їхали змішаним алюром, рись і крок 50 на 50. Для нас, з дітьми, підібрали досить просторі сідла (у звичайні короткі ми не влазили). За цей час я зробила кілька висновків:
1. Зручне взуття! Чоботи з високими голенищами - наше все. Ніяких пряжок, шнурівок і т.д. Пласкі високі чоботи! За застібки чіпляється стремено, заплутується, і тримати правильно ногу в стремені стає нереально. Крім того, 4 роки назад заплутана у стремені нога вартувала мені двох тижнів пекельних болей з неможливістю встати, і хронічного запалення сідничного нерва, який лишився зі мною довіку. Високі чоботи і довгі штани потрібні, аби не травмувати голінь.
2. Спеціальні штани. Буду вставляти м'які прокладки в штани, бо бідна моя дупа!
Їздити з дитиною - ацкій треш. Не уявляю, як триматися в сідлі цілий день, якщо коротенька прогулянка закінчилася кривавими ранами на дупі і трусами, які до тих ран припеклися. Сидіти в найглибшій точці сідла нереально, привставати на рисі нереально, бути єдиною з конем теж - ти тримаєш дитину. Тут або дитина має бути достатньо доросла, щоби триматися, або.. не знаю, подвійне сідло?
Северин переніс поїздку чудово. Ярослав нив всю дорогу - власне, у нитті його я не сумнівалася. Це, в принципі, стало уроком для мене. Вони дуже різні, ці діти. У Ярослава дупа теж була набита, у Северина - ні.
Ярослав з мамою пережили навіть пригоду. Їхню Рижую оточив табун коней і "потяг" її за собою. Ледве їх звідтіля витягли...
А ще... треба займатися. Багато. Треба вчитися і набивати мозолі. Бо я реально не уявляю, як можна цілий день просидіти в сідлі. І головне - як у нього сісти наступного дня.

Comments

( 4 comments — Leave a comment )
lisjavka
Jun. 20th, 2011 01:40 pm (UTC)
ого! оце справжня підготовка. мої вітання.
все ж ви з мамою дуже відважні жінки - одразу з малими.
одяг то так... та й сідло виглядає не дуже зручно. плюс невеликий досвід. але я вірю, що якщо вчитись на помилках, то можна чомусь-таки навчитись досить швидко.
молодці!
sbalu
Jun. 20th, 2011 05:53 pm (UTC)
Еще от седла много зависит. На фиговом строевике (такое как на фото) жопа набивается огого как!
Но в принципе бівают удобніе строевики.

Спортивное седло удобнее, но в нем нельзя ездить долго и оно должно біть очень хорошо подогнано к лошади иначе будет ей натирать.

Еще есть седла "вестерн", в них спортивная удобная сидушка, но деревянная основа как на строевике. Но они не очень распространены.
anna_shalya
Jun. 30th, 2011 05:23 am (UTC)
Ще дозволю собі пару порад від колишньої кіннотниці. Взуття повинно бути або без завязок-застібок (ідеально - хромові чоботи високі), або невисокі але з крагами (такі спеціальні штуки, що мають застібки назовні). І взуття обовязково має бути з підбором. Або стремено з обмеженням попереду (така гумова типу напівкуля, яка не дає нозі просуватися вперед далі певної межі). Зазвичай дітям такі ставлять, і в хороших прокатах теж бачила.
На дупу - тільки бріджі для верхової їзди, однозначно. Тому що все, що може хоч мінімально зімятись-зморщитись і попасти між задом і сідлом, обовязково це зробить під час їзди. Якщо хоч, у мене було десь пару бріджів дома, можем якось зустрітися й поміряєш.
my_shedow
Jun. 30th, 2011 09:39 am (UTC)
Моя мама завтра їде на алтай, то коли я читала список того, що треба взяти, я довго ржала, що треба мати з собою подушку!!! для їзди на коні.

(а тепер думаю, що дарма я сміялась,таки мають рацію)
( 4 comments — Leave a comment )